Постоянные читатели

вторник, 30 октября 2012 г.

На годиннику 01:00 ночі. Якраз час прибирати! Серед папочок і папірців я знайшла одну таку штуку, яка викликала в мене жахливу ностальгію. А саме- ностальгію за часами підготовки до ЗНО. Та вся метушня, репетитори кохані. Вдруге я би вжитті через то пекло не пройшла, але є дуууже багато хорошого. От я і наткнулася на свій тестовий зошит ЗНО-2012 з української мови і літератури і вирішила закинути сюди свій твір. Мені поставили за нього 19 балів і це зіпсувало всі мої надії на 200 балів за ЗНО. Тепер, перечитуючи "це" я розумію, наскільки банальний і дурнуватий вийшов твір. Все це, мабуть,через те, що писала я НЕ те, що вважаю і думаю, а те,що треба. Треба - це слово завжди все псує, через нього важко бути собою. Так от:

Тема: Добро завжди має перемагати - це ми знаємо з дитинства. Але ж відомо, що будь-яка перемога пов'язана з певним насильством. Як добро маж перемагати в нашому недоброму світі?

Робити добро - це те, до чого нас з дитинства закликають батьки, вчителі, суспільство. Та чи завжди всі наші хороші вчинки виправдовують себе?
" Від добра добра не шукають" - стверджують деякі люди. Тобто, дуже часто буває так, що, роблячи комусь послугу, ми не отримуємо жодної подяки, а інколи наші хороші наміри сприймаються неналежним чином. Я вважаю, що це не повинно перешкоджати нам творити добро, адже, починаючи з себе, з власних думок і звичок і виховання, ми можемо змінити світ на краще.
Над темою добра і зла замислювався Григорій Сковорода. У своїй пісні "Кожному місту -звичай і права" автор стверджує, що людина повинна прожити життя так, щоб перед смертю її сумління було, як "чистий кришталь". А цього можна досягти лише несучи у світ добро і щирість.
Робити добро - це завжди думати про інших. Наймудріший і найславетніший гетьман Богдан Хмельницький досяг поваги і любові з боку свого народу саме завдяки відданості своїй землі і людям, які вірили йому. В його намірах пріоритетне місце ніколи не займала власна вигода і Богдан Хмельницький досі славиться в Україні та за її межами.
У сучасному світі добрі вчинки все менше цінуються. Хорошим і щирим людям важко існувати, адже "виживають найсильніші" - ті, які готові на якийсь підлий вчинок заради мети.Але ми ще маємо шанс змінити сучасні стереотипи і започаткувати нові стандарти.
Отже, як вчать нас казки з дитинства: "Добро завжди перемагає зло". А чи відбувається так в житті - залежить лише від нас. Творімо добро!

воскресенье, 28 октября 2012 г.

Рецензія "Ванільне небо"

Ванільне небо (2001)

Vanilla Sky

Жанр: Містика, Триллер, Драма, Фантастика, Мелодрама
Тривалість
136 хв.

 У багатого плейбоя Девіда було все: гроші, свій власний видавнича фірма, дорога машина і квартира в респектабельному районі Нью-Йорка, друг-письменник і подружка Джуліанна, навіть вороги, в особі семи керівників його компанією, теж були. Так він і жив не оглядаючись, поки в один прекрасний момент не зустрів Софію. Його життя круто змінилося незабаром після цієї зустрічі, Девід потрапив в автокатастрофу і прокинувся після коми інвалідом із знівеченим обличчям, яке доводиться прикривати «естетичним протезом», а насправді простою маскою. А далі його нове життя обернулося кошмарним сном, від якого не можна прокинутися.

 

Фільм «Ванільне небо»- це один з найулюбленіших моїх фільмів. Цю картину можна переглядати нескінченну кількість разів і весь час знаходити і відкривати нові сторони цієї історії.Все почалося з історії багатого бізнесмена Девіда (Том Круз) і його коханої Софії (Пенелопа Крус). І якщо дивитися перші півгодини фільму, то може здатися, що це банальна мелодрама. Але ті, хто витримує до половини, отримують відмінний шейк з психологічної драми і фантастичного трилера. У «Ванільному небі» ми спостерігаємо за суміщенням реальності і сну, повсякденності і мрій. І найважливіше-це те, що ні глядачі, ні сам головний герой не знають напевно, де закінчується реальність і починається мрія. «Сон наяву» - це як би головна фішка фільму, яка змушує Девіда попрощатися з колишнім життям і заволодіти новим, таким, яке він сам собі малює. Але наша підсвідомість може зіграти злий шарт, що й відбувається з головним героєм. Напевно, вся суть в тому, щоб навчити його сприймати життя таким, яким воно є, з усіма його ударами і складнощами. «Сон наяву» здавався прекрасним шансом отримати все, чого він побажає і найголовніше-Софію, заради якої він і пішов на все це. Але нічого ніколи не замінить реального життя і героєві Тому Круза довелося пройти довгий і складний шлях, щоб зрозуміти і прийняти це.
 Що ж стосується кохання, то Девід міг би отримати бажане, якби сам все не зіпсував. Адже все в нашому житті залежить тільки від нас, ми самі будуємо свою долю. «Кожна хвилина, яка пройшла- ще один шанс змінити своє життя». 
Так що в цілому цей фільм-це вибух мозку в самому гарному значенні цього словосполучення.  Тут можна дуже багато чого написати, сказати і посперечатися. Адже в цьому фільмі кожен бачить різні речі і будує повну картину для себе сам. Головне-вчасно прокинутися. А кіно - воно чудове!

Котики

Мої 3 коти:








 





Заважають мені спати, існувати, їсти, приймати душ.  Але зате вони справжні, на відміну від людей. Loveeeee





суббота, 27 октября 2012 г.

  В кожної людни в житті траплялася книга(а може і не одна) яка змінювала її життєві погляди, щось переламувала і щось добудовувала. Якщо у вас немає такої кинги, то, можливо, вашою "книгою" стане саме життя, яке є найкращим вчителем. Але література -то така штука,  з якої неможливо не винести щось для себе, навіть коли ти читаєш Дарью Донцову, то розумієш, що в цьому житті є багато тупих людей, які цінують неякісну літературу. Це також урок.
Отже, для мене в житті більш визначною є поезія, аніж проза. Вірші -вони неначе частина душі поета, яку він віддає всім людям і залишає у просторі часу надовго після своєї смерті. У віршах ти можеш знайти себе, свої думки і спогади. Для мене ж поезія - це спосіб виражати свої почуття, саме почуття. Бо прозою ми можемо поділитися думками, мисленням, досвідом, але лише поезія здатна передати те, що ми відчуваємо, відкрити нашу душу. Тому, для мене переломним моментом у житті, який направив мене у потрібному напрямку по житті став саме вірш. Це був вірш Лесі Українки, той,які всі вивчають в школі..хтось скаже, що банальний, але для мене він знав долевизначальним:

 Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.

Почула цей вірш вперше я від своєї класної керівнички десь у 2 класі. Ми не проходили його по програмі тоді, але наша Надія Іванівна якось зачитала його. І рядки "Я була малою горда, –Щоб не плакать, я сміялась." запам'ятались мені на все життяВ цих словах стільки мужності,стільки волі. Я пам'ятаю,як довго сиділа і думала, наскільки ж  сильною була ця жінка, що сміхом відповідала на біль. І я вирішила, що завжди буду "горда" і все життя буду сміятись всім негараздам у житті. Так триває досі, і я вдячна Лесі Українці за те, що навчила мене завжди боротися і не здаватись, терпіти і зціплювати зуби,  НІКОЛИ не жалітись і не розповідати про свої проблеми. Бо всім людям, по суті, все одно і ніхто тобі не допоможе, окрім тебе самого.. Так що, отак почався мій ламаний шлях, який ще довго триватиме, але колись я зможу з гордістю назвати себе сильною жінкою.

пятница, 26 октября 2012 г.

Рецензія

Eternal Sunshine of the Spotless Mind (2004)
Вічне сяйво чистого розуму
Жанр: Драма, Мелодрами
Тривалість: 108 хв.



Одного разу Джоель знайомиться з дівчиною. Клементина повна протилежність Джоеля, постійно здійснює імпульсивні вчинки, живе емоціями. Вона змінює його життя. І раптом приймає несподіване рішення - стерти Джоеля зі своєї пам'яті.




О, цей фільм! Це була моя довга дорога, адже я стільки разів намагалася зрозуміти і додивитися цю картину до кінця, але все було марно. Поки в одну осінню ніч я все таки не зважилася подивитися цей фільм, іменований чи ледве ні шедевром. Здебільшого мене залучили актори, адже Джимм Керрі - чудовий актор і його гра завжди приводить мене в захоплення. Кейт Уінслет ж мені приємно було бачити в такій незвичній, нестандартної ролі.
Сюжет.Тут в взагалі-то говорити багато не треба, адже сюжетної фабули як такої практично немає. Нам показують шматки, уривки, з яких вже ближче до кінця складається більш-менш виразна картина. Але в такій постановці фільму якраз і є вся родзинка. Адже, якщо є нестандартний сюжет, то було б не дуже розумно з боку режисерів показувати нам банальні сцени «одна за одною». Так що така фішка робить фільм «Вічне сяйво чистого розуму» неповторним у своєму жанрі.
Що ж стосується подій, то тут все знято дуже красиво і продумано до всіх деталей. У фільмі піднімається дуже важлива тема: спогади. Спогади - це те, з чого складається наше життя, те, що наповнює її змістом, хоча не завжди і не всі спогади здаються нам важливими. Адже бувають такі моменти, які хотілося б стерти зі свого життя. І що тоді? Що залишається на місці тих спогадів? Порожнеча? Хіба це не ще гірше? У цьому фільмі ми бачимо, якою була б наше життя, маючи ми можливість стирати з нашої пам'яті деякі події або якихось людей. "Можна стерти любов з пам'яті. Викинути з серця - це вже інша історія."




Історія Джоеля та Клементини - це історія справжнього кохання. Тут не варто закидати такі фрази, як « їх любов пережила багато » або « не дивлячись ні на що, вони зберегли свою любов ». Ні, суть не в цьому. Просто ця любов не повинна була закінчитися таким способом, яким головні герої намагалися один одного забути.



В цілому, фільм дуже навіть хороший. Я не шкодую, що витратила на нього безсонну ніч і рекомендую його всім людям, які шанують творчість Джимма Керрі і люблять нестандартне «думаюче» кіно. 

"Як радісна доля невинного судини. Забуваючи світ забутого світу. Вічне сяйво невинної душі. Кожен буде зрозумілий і кожному воздасться за ділами його."




понедельник, 22 октября 2012 г.

Heal the world

Майкл Джо́зеф Дже́ксон -
американський співак, танцюрист й автор пісень, котрий досяг міжнародної популярності у віці 12 років як соліст дитячого гурту «П'ятірка Джексонів», а згодом став одним із комерційно найуспішніших сольних артистів в історії. Володар численних премій та нагород; уважається «королем поп-музики».



 "Поки любов в моєму серці, вона повсюди" Майкл Джексон

Майкл Джозеф Джексон - одна з найсвітліших і добріших особистостей, життя якого було сповнене безліччю проблем, негараздів, зрад та брехні. Але він завжди знаходив у собі сили.щоб боротися і не втрачати віру в Добро. Він любив увесь світ, та світ не хотів любити його. Дуже шкода, що розуміння і любов до таких людей приходить вже по смерті..
У Майкла було важке дитинство, фактично його навіть і не було. Викинутий у доросле життя, він повинен був зібрати всі сили і вигрібати. У нього не лише вийшло стати великими танцюристом і поп-співаком, але і людиною з великою літери. Хорошим людям у цьому світі дуже важко і щоб виживати і досягти успіху, нам доводиться інколи йти на різні підлості. Майкл в цьому плані завжди залишався щирою людиною і незважаючи на те, скільки бруду було на нього вилито, в його душі завжди залишалась надія, що цей світ можна зцілити, що не можна покладати руки НІКОЛИ. 
Слухаючи його пісні і передивляючись концерти, особисто я завжди відчуваю якесь тепло, якусь хорошу атмосферу, яка передається на слухача. Адже тексти його пісень вчать нас бути людяними, любити один одного і змінювати світ на краще. Можливо, пройде ще багато років, перш ніж світ зрозуміє, що саме така ідеологія є правильною, але я вірю, що такий день настане.
Так само як і вірив у це Майкл Джексон.

There's A Place In
Your Heart
And I Know That It Is Love
And This Place Could
Be Much
Brighter Than Tomorrow
And If You Really Try
You'll Find There's No Need
To Cry
In This Place You'll Feel
There's No Hurt Or Sorrow


 Цитатник:
  • Самый лучший способ научиться — это смотреть на то, как работает мастер.
  • Не предаст тот, кто знает, насколько это больно.
  • Дети не предавали, не обманывали и не подводили меня. А взрослые — подводили. Взрослые и весь мир подвели…
  • Я люблю животных за их природную чистоту и искренность. Они не судят тебя, не рассуждают, они просто хотят быть твоими друзьями, или, по крайней мере, не скрывают своих намерений.
  • Я сказал, ты должен это сделать. Ты сказал, что не хочешь. Мы поговорим об этом и согласились, что, наверное, я мог бы помочь.
    Я сказал, что ты не прав. Ты настаивал на своей правоте. Мы взялись за руки, и правота и неправота исчезли.
    Я заплакал. Ты заплакал тоже. Мы обнялись, и между нами вырос цветок мира.
  • Главное не просто ждать лучшего, а верить в лучшее.
  • Не судите человека, пока не поговорите с ним лично, потому что все что вы слышите — слухи.
  • В конце концов, самое важное — быть честным с собой и своими любимыми и много работать. Того, что есть сейчас, завтра не будет. Дерзай. Борись. Совершенствуй и культивируй свой талант. Будь лучшим в том, что ты делаешь. Узнай о своем виде деятельности больше, чем кто-либо из живущих. Используй инструменты для подачи себя — будь это книги или пол, чтобы танцевать, или вода, чтобы плавать.
  • Я понял, что ничто не спасет, в конце концов, жизнь на земле, кроме веры в саму жизнь, в её силу исцеления, в её способность пережить наши ошибки и приветствовать нас, когда мы научимся наши ошибки исправлять.
  • Дети показали мне своими улыбками божественное начало в каждом человеке. Их природная мудрость указывает нам путь к верным решениям, что хранятся в наших сердцах и ждут, когда мы найдём их.
  • Некоторые люди проводят жизнь в поисках любви вне их самих…
    Пока любовь в моем сердце, она повсюду.