Рай

Чорне море, 2013, плівка

Упоролись

Те, що мені запам'яталося найбільше з нашої поїздочки: (свої вшарять)

1.       «-В нас в ванні так мокро, ніби хтось помер.

-Хто помер?

-Ну, водяна людина, наприклад.

-Точно. А я тут подумала, як та водяна людина дійшла до ванни?

- Та нормально дійшла. А потім вже померла.

- Ну та.

2.       «Нейтрони електронів»

3.       « -Пішли вип’ємо окремо від всіх!

-          А нашо пити окремо, якщо можна випити зі всіма?

-          Бо так треба!»

4.       « - Давай вип’ємо за фотокурси! Де та Ухіна?»

5.       « А давай закриємо Петришин в кімнаті?»

6.       «Богиня мрії»

7.       «Хто мафія? – Назік!» «-Що робити з тою водкою? Вона вже тепла. – Лишимо її Назіку»

8.       «Все, що я хочу зараз – це одну маленьку сушу. От сушу і все.»

9.       «Ромась обригав нам всю ванну. Я зараз наїмся тої мівіни і обригаю їм всю кімнату. Ну от серйозно, наїмся і обригаю. Або ввечері нап’юся і обстругаю їм ванну. Я всім розкажу цю історію. Ну бо народ, отакий шар в ванні був.»

10.    «Перед підйомником:

 - Люди, а пам’ятаєте фільм «Замерзшие»? Там ще люди застрягли на підйомнику і померли?

-          Та, там ще в тіпа так бридко нога зламалася

-          Ага, а прикиньте ми так зупинимося посеред дороги наверх?

На підйомнику, коли він таки зупинився посеред дороги:

-Ааааааа

-аААААААААААААА

-Каааааааатя?

-Шо?

- «Замерзшие»

-Ааааааааааа»

11.   « Я думаю, что знаю русский язык лучше, чем все кто тут находится.

-Нуу, я бы не согласилась.

-Спорим? Давай в следущем году сдадим ВНО и посмотрим.

-Да легко! Хотя ты забудеш об этом споре, как обычно.

- Не забуду!

-Забудешь!

-Спорим, что не забуду?

-Но ты все равно забудешь!»

12.   « Покличте мені священника, я умираю!»

13.   «Шота мене зовсім не вставляє»

14.   « Отрохова упоролась!»

15.    « Як мої шльопки оказались в кімнаті Пальчікова? Я нічо не помню! Хтось значіть переніс мене на руках! А хто?»

16.   «-Давайте зранку підемо на гору?

        -Та, народ, о 7:30 ми всі йдемо на гору!»

17.   «Чого тільки я так упоролась?»

18.   «Хто не п’є, той в Юрца сосе!»

19.   «Шлюха, жінка, представниця найдревнішої професії…»

20.   « - Прокидається дівчинка…

-          Вона вже не дівчинка!»

21.   «Що ви подумали, коли вперше мене побачили?

-          Що ти шлюха.

-          Що ти стерва.

-          Що ти пафосна стєрва.»

22.   «Лєра, ти мілашка. Але є різні мілашки. Ти з тих кращих мілашок. Але правда, ти мілашка»

23.   « -Ти чітаєш мій твіттер?

-          Та, я лише твій і читаю.

-          І я.

-          І я.

-          Шо ти тоже чітаєш мій твіттер?

-          -Ліля, всі читають твій твіттер!»

24.   « - Та ми пообіцяли, що заплатимо за підйомик! Ми обов’язково занесемо їм гроші!»

25.    « Давайте загадаємо їм Хануку?

-          Та її легко показати!

-          Легко?

-          Ну та. Показуєш такий війну…

-          До чого тут війна?

-          Показуєш війну, там ніби фашисти вбивають євреїв. Потім Різдво. І все.»
26. "Позитивний сангвінік"
27. " -Кать, разбуди меня через 10 минут, ладно?
         - Да не вопрос, конечно разбужу.
         -Только не забудь!
         -Даааа,да."

Как-будто ниоткуда Я появился вдруг, а ты уже ждала.

Сергій Бабкін - це неймовірний талант!  Те, що він приїде У Львів стало визначною новиною для мене, адже останнім часом я лише про це і мріяла. Але не все завжди відбувається так, як ми цього хочемо. Тому попасти на його концерт було досить проблематично для мене.

Але незважаючи ні на що, в останній день, за декілька годин до концерту я все ж таки отримала свій квиток і ні секунди не пожалкувала!

Моє місце було в 2-у ряді в колі професійних фотографів і журналістів. Тому я сміливо дістала фотоапарат і почала робити вигляд, ніби я тут своя. Тим більше фотографувати Бабкіна - одне задоволення. Він вміє кайфувати на сцені. Це найголовніше. Він стрибав, кричав, танцював, грав на всіх можливих музичних інструментах. Це був той момент, коли я зрозуміла, що музика в пісні грає таку ж важливу роль, як і текст.

А тексти в Бабкіна - це вино для душі. Ну взяти, наприклад, його україномовну "Ще осінь зовсім молода": "живе душа твоя в піснях, в полотнах зітканих мелодій...". Ну звідки в нього народжуються такі слова, такі метафори? Слухаючи ці пісні, ти починаєш відчувати. Особливо, слухаючи альбом "Сергеевна", оті всі дорослі пісні, присвячені доньці. В тому є велика мужність, в такі любові до своєї дитини.

Але повертаючить до концерту, хочу ще розповісти про атмосферу вечора. Все було на "ура", я фотографувала більше чорно-білим, ніж кольоровим тому, що було дуже чутливо. Коли занадто багато емоцій в залі, то чорно-біле трохи це гасить. А емоцій-то було скільки! Я думаю, більша половина залу таки зірвала голос. А от голос Бабкіна - це скарб. Ну, перші 2 пісні я була в розгубленості: таааак шикарно співати вживу неможливо, але факт залишається фактом. Сергій Бабкін - насправді талантище! Коли він співає, тебе ніби відносить кудись поза межі нашої Галактики. Ну, я не знаю, як ще це все описати. Але я знаю точно: на наступний концерт Бабкіна я куплю квиток в перший день продажу. 

P.S. Виявляється, що директором проекту "Сергій Бабкін" є його дружина. Це не дивно, але я чомусь не знала.

Leadership in journalism - у майбутнє української журналістики

2 березня в Києві відбувся перший медіафорум "Leadership in journalism". У заході міг прийняти участь кожен, хто бажає, зокрема студенти факультетів журналістики різних вузів України. Форум проводився у вигляді майстер-класу, на якому запрошені відомі журналісти ділилися досвідом з молодим поколінням. Організаторами проекту були Галина Колос та Голова правління МГО "Майбуинє дитини" - Володимир Балдинюк.

О 10 годині студенти та інші зацікавлені журналістикою люди зібралися в холі Інституту журналістики, де отримали програму заходу. Зайнявши свої місця, майбутні журналісти з нетерпінням очікували першого гостя дня - Жана Новосельцева.
Жан Новосельцев- працює на телеканалі 1+1 з 2006 року.У 2008 році - автор спецпроекту про міліцейське свавілля "Жесть" мундиру" на каналі "1+1".З вересня 2010 року став одним із ведучих спеціального проекту розслідувань "Гроші" на каналі "1+1".
(Більше читайте тут: http://www.1plus1.ua/pro-kanal/veduchi/zhan-novoselcev.html)

Людина, головна справа якої - журналістські розслідування, Жан Новосельцев з радістю відповідав на всі питання студентів і ділився своїми ідеями щодо майбутніх розслідувань.

" Щоб добитися чогось, треба придумати щось нове". Гість з захопленням розповідав про підготовки нових випусків та про те, з якими труднощами стикаються журналісти, які приймають участь у театралізованих розслідуваннях. Найголовніше, за словами журналіста, у створення якісного матеріалу - це дивитись на речі очима глядача. "Наш головний аргумент - глядач...".

На питання про хабарі Жан відповів відверто: "Хабарі пропонують, але дуже акуратно. Частіше лякають..."
Вже наприкінці свого виступу Жан Новосельцев розповів про те, як повинен поводитись журналіст, коли він бере інтерв'ю і як вберегти себе від негативних нападок з боку опитуваного.
Також Жан склав формулу успіху для журналіста: "Супертема+суперякість = успіх", побажав всім успіхів у майбутньому і покинув аудиторію під оплески вражених студентів.


Другою гостею форуму була Юлія Дячук - ведуча програми "Україна без купюр", що транслюється на каналі 1+1. Журналістка довгий час працювала з Жаном Новосельцевим, про якого позитивно відкликалась на початку своєї лекції.

Юлія Дячук позитивно ставиться до майбутніх поколінь у журналістиці і з радістю розповіла про свої перші кроки у цьому напрямку. "Треба бути акторами, не боятися бути смішними, ставити незручні питання..." . 
Журналістка багато розповідала про свою програму "Україна без купюр" і навіть показала всім гостям форуму частину одного випуску.  Не побоялася вона також і критикувати свої дії та репліки: " В мене занадто багато "Я" було у тексті". Таке дружнє налаштування дуже порадувало студентів  і вони жваво почали засипати Юлія питанням, серед яких були питання про Аллу Мазур та про недоліки сучасної журналістики:
"- Чого не вистачає сучасній журналістиці?
- Не вистачає класних журналістів, які б кайфували від того, що вони роблять"

Після цього виступу, організатори форуму вручили ведучій квіти та сертифікат під оплески всіх учасників заходу.





Третім та одним з найбільш очікуваних гостей був Мустафа Найем - політичний журналіст Української Правди та один з організаторів проекту "Стоп -цензурі".

Про "Стоп-цензурі" Мустафа розповідав як про незалежний проект, без лідера та якоїсь основної мети. "Немає такої організації, немає лідера...Всі рішення приймаються спільно."
На питання про те, які риси характеру повинні бути у справжньому журналістові, Мустафа відповів, що немає якогось конкретного правила, за яким можна оцінювати хорошого журналіста та все ж виділив дві основні риси: "Цікавість та небайдужість керують журналістом" 
У журналіста є лише одне табу, одна тема, про яку він ніколи не розпитує людей, у яких бере інтерв'ю - це особисте життя, оскільки йому самому неприємно отримувати такі питання.
Про те, як отримати хороший матеріал під час інтерв'ю Мустафа Найем порекомендував юним журналістам інколи бути лицемірами і не забувати, що особисте ставлення до людини не має значення, коли ти виконуєш свою роботу.

Окрім цих журналістів, перед учасниками медіафоруму також виступали Наталя Седлецька та Олег Дайнека, які також змогли здивувати гостей своїм оригінальним ставленням до журналістики.
Вкінці медіафоруму всім учасниками видали сертифікати і побажали успіхів в усіх починаннях.

Фото: Катерина Родак

Зимовий настрій