На годиннику 01:00 ночі. Якраз час прибирати! Серед папочок і папірців я знайшла одну таку штуку, яка викликала в мене жахливу ностальгію. А саме- ностальгію за часами підготовки до ЗНО. Та вся метушня, репетитори кохані. Вдруге я би вжитті через то пекло не пройшла, але є дуууже багато хорошого. От я і наткнулася на свій тестовий зошит ЗНО-2012 з української мови і літератури і вирішила закинути сюди свій твір. Мені поставили за нього 19 балів і це зіпсувало всі мої надії на 200 балів за ЗНО. Тепер, перечитуючи "це" я розумію, наскільки банальний і дурнуватий вийшов твір. Все це, мабуть,через те, що писала я НЕ те, що вважаю і думаю, а те,що треба. Треба - це слово завжди все псує, через нього важко бути собою. Так от:

Тема: Добро завжди має перемагати - це ми знаємо з дитинства. Але ж відомо, що будь-яка перемога пов'язана з певним насильством. Як добро маж перемагати в нашому недоброму світі?

Робити добро - це те, до чого нас з дитинства закликають батьки, вчителі, суспільство. Та чи завжди всі наші хороші вчинки виправдовують себе?
" Від добра добра не шукають" - стверджують деякі люди. Тобто, дуже часто буває так, що, роблячи комусь послугу, ми не отримуємо жодної подяки, а інколи наші хороші наміри сприймаються неналежним чином. Я вважаю, що це не повинно перешкоджати нам творити добро, адже, починаючи з себе, з власних думок і звичок і виховання, ми можемо змінити світ на краще.
Над темою добра і зла замислювався Григорій Сковорода. У своїй пісні "Кожному місту -звичай і права" автор стверджує, що людина повинна прожити життя так, щоб перед смертю її сумління було, як "чистий кришталь". А цього можна досягти лише несучи у світ добро і щирість.
Робити добро - це завжди думати про інших. Наймудріший і найславетніший гетьман Богдан Хмельницький досяг поваги і любові з боку свого народу саме завдяки відданості своїй землі і людям, які вірили йому. В його намірах пріоритетне місце ніколи не займала власна вигода і Богдан Хмельницький досі славиться в Україні та за її межами.
У сучасному світі добрі вчинки все менше цінуються. Хорошим і щирим людям важко існувати, адже "виживають найсильніші" - ті, які готові на якийсь підлий вчинок заради мети.Але ми ще маємо шанс змінити сучасні стереотипи і започаткувати нові стандарти.
Отже, як вчать нас казки з дитинства: "Добро завжди перемагає зло". А чи відбувається так в житті - залежить лише від нас. Творімо добро!

Рецензія "Ванільне небо"

Ванільне небо (2001)

Vanilla Sky

Жанр: Містика, Триллер, Драма, Фантастика, Мелодрама

Тривалість

136 хв.

 У багатого плейбоя Девіда було все: гроші, свій власний видавнича фірма, дорога машина і квартира в респектабельному районі Нью-Йорка, друг-письменник і подружка Джуліанна, навіть вороги, в особі семи керівників його компанією, теж були. Так він і жив не оглядаючись, поки в один прекрасний момент не зустрів Софію. Його життя круто змінилося незабаром після цієї зустрічі, Девід потрапив в автокатастрофу і прокинувся після коми інвалідом із знівеченим обличчям, яке доводиться прикривати «естетичним протезом», а насправді простою маскою. А далі його нове життя обернулося кошмарним сном, від якого не можна прокинутися.

 

Фільм «Ванільне небо»- це один з найулюбленіших моїх фільмів. Цю картину можна переглядати нескінченну кількість разів і весь час знаходити і відкривати нові сторони цієї історії.Все почалося з історії багатого бізнесмена Девіда (Том Круз) і його коханої Софії (Пенелопа Крус). І якщо дивитися перші півгодини фільму, то може здатися, що це банальна мелодрама. Але ті, хто витримує до половини, отримують відмінний шейк з психологічної драми і фантастичного трилера. У «Ванільному небі» ми спостерігаємо за суміщенням реальності і сну, повсякденності і мрій. І найважливіше-це те, що ні глядачі, ні сам головний герой не знають напевно, де закінчується реальність і починається мрія. «Сон наяву» - це як би головна фішка фільму, яка змушує Девіда попрощатися з колишнім життям і заволодіти новим, таким, яке він сам собі малює. Але наша підсвідомість може зіграти злий шарт, що й відбувається з головним героєм. Напевно, вся суть в тому, щоб навчити його сприймати життя таким, яким воно є, з усіма його ударами і складнощами. «Сон наяву» здавався прекрасним шансом отримати все, чого він побажає і найголовніше-Софію, заради якої він і пішов на все це. Але нічого ніколи не замінить реального життя і героєві Тому Круза довелося пройти довгий і складний шлях, щоб зрозуміти і прийняти це.
 Що ж стосується кохання, то Девід міг би отримати бажане, якби сам все не зіпсував. Адже все в нашому житті залежить тільки від нас, ми самі будуємо свою долю. «Кожна хвилина, яка пройшла- ще один шанс змінити своє життя». 
Так що в цілому цей фільм-це вибух мозку в самому гарному значенні цього словосполучення.  Тут можна дуже багато чого написати, сказати і посперечатися. Адже в цьому фільмі кожен бачить різні речі і будує повну картину для себе сам. Головне-вчасно прокинутися. А кіно - воно чудове!

Котики

Мої 3 коти:

 





Заважають мені спати, існувати, їсти, приймати душ.  Але зате вони справжні, на відміну від людей. Loveeeee

  В кожної людни в житті траплялася книга(а може і не одна) яка змінювала її життєві погляди, щось переламувала і щось добудовувала. Якщо у вас немає такої кинги, то, можливо, вашою "книгою" стане саме життя, яке є найкращим вчителем. Але література -то така штука,  з якої неможливо не винести щось для себе, навіть коли ти читаєш Дарью Донцову, то розумієш, що в цьому житті є багато тупих людей, які цінують неякісну літературу. Це також урок.

Отже, для мене в житті більш визначною є поезія, аніж проза. Вірші -вони неначе частина душі поета, яку він віддає всім людям і залишає у просторі часу надовго після своєї смерті. У віршах ти можеш знайти себе, свої думки і спогади. Для мене ж поезія - це спосіб виражати свої почуття, саме почуття. Бо прозою ми можемо поділитися думками, мисленням, досвідом, але лише поезія здатна передати те, що ми відчуваємо, відкрити нашу душу. Тому, для мене переломним моментом у житті, який направив мене у потрібному напрямку по житті став саме вірш. Це був вірш Лесі Українки, той,які всі вивчають в школі..хтось скаже, що банальний, але для мене він знав долевизначальним:

 Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

Почула цей вірш вперше я від своєї класної керівнички десь у 2 класі. Ми не проходили його по програмі тоді, але наша Надія Іванівна якось зачитала його. І рядки "Я була малою горда, –Щоб не плакать, я сміялась." запам'ятались мені на все життя.  В цих словах стільки мужності,стільки волі. Я пам'ятаю,як довго сиділа і думала, наскільки ж  сильною була ця жінка, що сміхом відповідала на біль. І я вирішила, що завжди буду "горда" і все життя буду сміятись всім негараздам у житті. Так триває досі, і я вдячна Лесі Українці за те, що навчила мене завжди боротися і не здаватись, терпіти і зціплювати зуби,  НІКОЛИ не жалітись і не розповідати про свої проблеми. Бо всім людям, по суті, все одно і ніхто тобі не допоможе, окрім тебе самого.. Так що, отак почався мій ламаний шлях, який ще довго триватиме, але колись я зможу з гордістю назвати себе сильною жінкою.

Рецензія

Eternal Sunshine of the Spotless Mind (2004)
Вічне сяйво чистого розуму
Жанр: Драма, Мелодрами
Тривалість: 108 хв.



Одного разу Джоель знайомиться з дівчиною. Клементина повна протилежність Джоеля, постійно здійснює імпульсивні вчинки, живе емоціями. Вона змінює його життя. І раптом приймає несподіване рішення - стерти Джоеля зі своєї пам'яті.




О, цей фільм! Це була моя довга дорога, адже я стільки разів намагалася зрозуміти і додивитися цю картину до кінця, але все було марно. Поки в одну осінню ніч я все таки не зважилася подивитися цей фільм, іменований чи ледве ні шедевром. Здебільшого мене залучили актори, адже Джимм Керрі - чудовий актор і його гра завжди приводить мене в захоплення. Кейт Уінслет ж мені приємно було бачити в такій незвичній, нестандартної ролі.
Сюжет.Тут в взагалі-то говорити багато не треба, адже сюжетної фабули як такої практично немає. Нам показують шматки, уривки, з яких вже ближче до кінця складається більш-менш виразна картина. Але в такій постановці фільму якраз і є вся родзинка. Адже, якщо є нестандартний сюжет, то було б не дуже розумно з боку режисерів показувати нам банальні сцени «одна за одною». Так що така фішка робить фільм «Вічне сяйво чистого розуму» неповторним у своєму жанрі.
Що ж стосується подій, то тут все знято дуже красиво і продумано до всіх деталей. У фільмі піднімається дуже важлива тема: спогади. Спогади - це те, з чого складається наше життя, те, що наповнює її змістом, хоча не завжди і не всі спогади здаються нам важливими. Адже бувають такі моменти, які хотілося б стерти зі свого життя. І що тоді? Що залишається на місці тих спогадів? Порожнеча? Хіба це не ще гірше? У цьому фільмі ми бачимо, якою була б наше життя, маючи ми можливість стирати з нашої пам'яті деякі події або якихось людей. "Можна стерти любов з пам'яті. Викинути з серця - це вже інша історія."

Історія Джоеля та Клементини - це історія справжнього кохання. Тут не варто закидати такі фрази, як « їх любов пережила багато » або « не дивлячись ні на що, вони зберегли свою любов ». Ні, суть не в цьому. Просто ця любов не повинна була закінчитися таким способом, яким головні герої намагалися один одного забути.



В цілому, фільм дуже навіть хороший. Я не шкодую, що витратила на нього безсонну ніч і рекомендую його всім людям, які шанують творчість Джимма Керрі і люблять нестандартне «думаюче» кіно. 
"Як радісна доля невинного судини. Забуваючи світ забутого світу. Вічне сяйво невинної душі. Кожен буде зрозумілий і кожному воздасться за ділами його."

Сергій Єсенін

Скоро напишу тут і про коханого Єсеніна.

Heal the world

Майкл Джо́зеф Дже́ксон -
американський співак, танцюрист й автор пісень, котрий досяг міжнародної популярності у віці 12 років як соліст дитячого гурту «П'ятірка Джексонів», а згодом став одним із комерційно найуспішніших сольних артистів в історії. Володар численних премій та нагород; уважається «королем поп-музики».



 "Поки любов в моєму серці, вона повсюди" Майкл Джексон

Майкл Джозеф Джексон - одна з найсвітліших і добріших особистостей, життя якого було сповнене безліччю проблем, негараздів, зрад та брехні. Але він завжди знаходив у собі сили.щоб боротися і не втрачати віру в Добро. Він любив увесь світ, та світ не хотів любити його. Дуже шкода, що розуміння і любов до таких людей приходить вже по смерті..
У Майкла було важке дитинство, фактично його навіть і не було. Викинутий у доросле життя, він повинен був зібрати всі сили і вигрібати. У нього не лише вийшло стати великими танцюристом і поп-співаком, але і людиною з великою літери. Хорошим людям у цьому світі дуже важко і щоб виживати і досягти успіху, нам доводиться інколи йти на різні підлості. Майкл в цьому плані завжди залишався щирою людиною і незважаючи на те, скільки бруду було на нього вилито, в його душі завжди залишалась надія, що цей світ можна зцілити, що не можна покладати руки НІКОЛИ. 
Слухаючи його пісні і передивляючись концерти, особисто я завжди відчуваю якесь тепло, якусь хорошу атмосферу, яка передається на слухача. Адже тексти його пісень вчать нас бути людяними, любити один одного і змінювати світ на краще. Можливо, пройде ще багато років, перш ніж світ зрозуміє, що саме така ідеологія є правильною, але я вірю, що такий день настане.
Так само як і вірив у це Майкл Джексон.

There's A Place In
Your Heart
And I Know That It Is Love
And This Place Could
Be Much
Brighter Than Tomorrow
And If You Really Try
You'll Find There's No Need
To Cry
In This Place You'll Feel
There's No Hurt Or Sorrow

 Цитатник:

• Самый лучший способ научиться — это смотреть на то, как работает мастер.
• Не предаст тот, кто знает, насколько это больно.
• Дети не предавали, не обманывали и не подводили меня. А взрослые — подводили. Взрослые и весь мир подвели…
• Я люблю животных за их природную чистоту и искренность. Они не судят тебя, не рассуждают, они просто хотят быть твоими друзьями, или, по крайней мере, не скрывают своих намерений.
• Я сказал, ты должен это сделать. Ты сказал, что не хочешь. Мы поговорим об этом и согласились, что, наверное, я мог бы помочь.
  Я сказал, что ты не прав. Ты настаивал на своей правоте. Мы взялись за руки, и правота и неправота исчезли.
  Я заплакал. Ты заплакал тоже. Мы обнялись, и между нами вырос цветок мира.
• Главное не просто ждать лучшего, а верить в лучшее.
• Не судите человека, пока не поговорите с ним лично, потому что все что вы слышите — слухи.
• В конце концов, самое важное — быть честным с собой и своими любимыми и много работать. Того, что есть сейчас, завтра не будет. Дерзай. Борись. Совершенствуй и культивируй свой талант. Будь лучшим в том, что ты делаешь. Узнай о своем виде деятельности больше, чем кто-либо из живущих. Используй инструменты для подачи себя — будь это книги или пол, чтобы танцевать, или вода, чтобы плавать.
• Я понял, что ничто не спасет, в конце концов, жизнь на земле, кроме веры в саму жизнь, в её силу исцеления, в её способность пережить наши ошибки и приветствовать нас, когда мы научимся наши ошибки исправлять.
• Дети показали мне своими улыбками божественное начало в каждом человеке. Их природная мудрость указывает нам путь к верным решениям, что хранятся в наших сердцах и ждут, когда мы найдём их.
• Некоторые люди проводят жизнь в поисках любви вне их самих…
  Пока любовь в моем сердце, она повсюду.

Рецензія

     Паранормальне явище 4
                 Parаnormal Activity 4        Рік: 2012
                                                   Країна: США

 

Дія розгортається в 2011 році, п'ять років після того, як Кеті вбила свого хлопця Міку, сестру Крісті, її чоловіка Деніела і зникла в невідомому напрямі з їх дитиною, Хантером (зараз його звуть Роббі). В центрі сюжету — Алекс та її мати, в будинку яких починають відбуватися дивні речі після того, як нові сусіди (Кеті і Роббі) в'їхали в їх містечко.

_________________________________________________________________________________
Три попередні частини цього фільму залишили у моїй голові досить дивне враження. Перша частина здалася дуже нудною і нецікавою. Друга виявилася комедією, а от третя була досить моторошною. Отже, ідучи на четверту частину "...явища" я очікувала побачити щось нове, щось таке, чого не було у цьому фільмі раніше.
Але, на жаль, це кіно виявилося не кращим від своїх попередніх частин, а може місцями і гірше.
Сюжет фільму в принципі цікавий і нібито все йшло до того, що ми повинні побачити дійсно жахи. Стільки моментів в фільмі були використані намарно: там,де можна було налякати глядача, все переводилося в жарт, а страшні моменти виглядали смішно і неприродно. Актори також доповнювали кумедну сторону фільму, адже настільки банальні герої вже приїлися глядачу і окрім усмішки нічого не викликають.
Єдиним моментом, який налякав особисто мене, це був кінець фільму. Тупий, "ні до чого", але було страшно.
Так що я б не рекомендувала цей фільм любителям і цінувачам жахів. Але як комедія це достойна картина.

Існують і хороші новини в Україні

У Львові хлопчик вийшов з дворічної коми

Медичне диво у Львові. Там після двох років перебування в комі прийшов до тями 16-річний хлопець. Батько дитини запевняє - це завдяки зусиллям лікарів, помноженим на любов і турботу.
16-річний Костя всіх упізнає, на все, що йому кажуть - реагує. Поки що поглядом і жестами. Сам промовити поки нічого не може - бо йому штучно вентилюють легені. Медики намагаються поновити рефлекси у хлопця.
Олена Любич, психолог Львівської міської дитячої клінічної лікарні:
- Працюєм над тим, щоб появився ковтальний рефлекс, і працюємо пальчиками - ви бачили зараз. Ми згадуємо всі проби пальцями, вітаємося, машем, в плані сенсорики - теж, згадуємо всі кольори.
Два роки тому Костю на переході збив автомобіль. Постраждалий дістав черепно-мізкову травму. Відтоді лежав у комі. Батько, отець Юрій, розповідає - весь цей час спілкувався з сином. Був упевнений, що хлопець усе чує. Після однієї з таких розмов Костя відкрив очі.
Юрій Шаламага, батько хлопця:
- Я сказав, що я не прошу як батько, а наказую як священик - "я хочу, щоб завтра, хочу тебе завтра побачити з відкритими очима". І коли я прийшов наступного дня - я побачив дитину з відкритими очима.
Випадки виходу з коми описані в медицині. Проте у львівській дитячій клінічній лікарні таке вперше.
Роман Герега, заступник керівника Львівської міської дитячої клінічної лікарні:
- Унікальність тут ще є в тому, що сам пацієнт - хлопчик досить вольовий і бореться з тими проблемами, які він має. І також велика допомога батьків.
У Кості великі шанси повернутися до повноцінного життя, вважають медики. Та для цього доведеться попрацювати всім - самому хлопцеві, батькам і лікарям.
Юрій Шаламага, батько хлопчика:
- Ми не робим нічого надзвичайного, в нас є дитина, яку ми любимо, задля якої ми живемо - і все. Для нас вихід з коми - це не крапка. Це лишень перша кома у цій, нажаль, довгій історії.
Вікторія Балицька, Михайло Заярнюк

Вальс

Вальс - це така штука

коли заломлюються руки

коли плутаються ноги

і це не танець

Вальс - це вихор

ми так живемо, нам

крутиться в голові,

щось завжди нас веде

хтось нас веде

у небуття

Що чекати від життя?

Хтось тримає тебе за руку

в рукавичці

невпевнено і, може,

скоро стихне музика

і замовкне усе.

Вітер жадібно загуде

та й по всьому.

Ми живемо вальсом,

Ми повільні і штучні.

Треба завжди тримати спину рівно,

і слухати ритм.

 Та навіщо?

Нам лінь думати,

Наші душі голодні,

А пальці завжди холодні,

Ми бродимо, наосліп

як щенятка 

А треба повільно,

розраховувати кроки.

Наше життя - як вальс,

та його не опануєш ні за які роки.

 

Культура

У неділю 7 вересня у Львівському театрі імені Лесі Українки показували цікаву виставу під назвою "Остання доросла казка".

"Остання казка" - це авторська вистава режисера театру "З вулиці на сцену" Ігора Ониська. Сюжет нагадує невеличку казкову історію. Дещо дитячу, дещо дорослу, але в будь-якому разі живу і актуальну.
Автор хоче зусередити увагу глядача на забутих старих героях з дитячих казок, яких починають забувати, хоча їхні історії актуальні і до сьогодні. Їх використовують в рекламі, вони наївні, ними маніпулюють, а їхнє справжнє походження вже нікого не цікавить. Вистава закінчується перемогою дитинства і закликом не забувати казок, адже в них так багато доброго і кумедного.

Загалом вистава виявилася досить цікавою і оригінальною. За іронічними нотками і відверто смішними моментами насправді можна було розгледіти дуже актуальну проблему сьогодення: казки помирають. Це насправді так, адже люди розчаровуються у житті і перестають вірити в казки. Отож, саме ця тема і її оформлення у цій виставі залишили після себе приємний осадок. 

Гульки

Ольга, Віка та Любов

Ніч з 6 на 7 жовтня запам'яталась трьом студенткам факультету журналістики надовго.  Адже тільки ми могли всю ніч гуляти по Львову, замерзнути, захворіти і далі тішитися з того.
Як воно було:
21:00 - зустріч на площі Ринок. Вже тоді ми відчували себе сонними, а дехто був одягнений як капуста і все одно змерз. Ми вирішили поїхати на кінцеву трамвая 2 і повернутися назад в центр: такі собі атракціони. Але оскільки всі ми дуже вдалі люди, то по дорозі назад нас висадили з трамваю і водій повіз його в парк.
22:30. - Ашан. 3А була пуста-пустенька і ми з комфортом доїхали до Кінг Кросу, встигнувши зробити фотографії на пам'ять. Закупивши їжу і енергетики, ми пішли на зупинку в надії попасти в будь-яку маршрутку чи автобус. І здавалося, щастя! 3А приїхала..але ми ж невдахи, не забуваймо про це. Тому нас висадили біля зупинки на перехресті Стрийська-Наукова, де ми дружньо посиділи на лавочці.
Далі час перестав існувати і було багато цікавого, особливо обід в Chicken Hut, гуляння по "Сільпо" і цікаві нічні люди, які траплялися нам на шляху. А ще хотілося би відмітити сидіння на зупинці на вул. Героїв УПА, адже провести майже 2 години посеред ночі в підозрілому місці і вижити -то є подвиг.
Так що, ще якось повторимо то діло більшою компанією в теплу весняну погоду.


P.S. фотографій нормальних, на жаль,немає.
P.P.S. Добре те,що добре закінчується. Тому добре, що ми все таки не пожартували над Дмитром і Олександром,як планували.

ЖРН

Роксолана Кікерчук: голос нашого факультету.

Роксолана Кікерчук - студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка, родом з міста Коломия. 

Вона не раз брала участь у вокальних конкурсах і її голос, сильний і красивий, просто повинен бути почутим. Тому, ось декілька відеозаписів зі співами нашої Рокси.

2 Таланти, 2 Сергії

4 грудня 2012 року в Львівському Академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницьеої відбудеться вистава "Хуліган.Сповідь". Це дійство буде присвячене віршам відомого роійського поета срібної доби - Сергія Єсеніна, творчість якого не може лишити байдужим жодного любителя поезії. Важливо відмітити, що у цей спектакль увійшли як і вірші, написані поетом, так і пісні, покладені на його слова. Отже, насолодитися прекрасним зможе майже кожен бажаючий житель Львова.
Читатиме поезії відомий, талановитий російський актор театру та кіно Сергій Безруков. Саме його вважають найкращим виконавцем віршів Єсеніна, адже сам Безруков глибоко любить все, що творив поет і з радістю доносить це до глядачів.
Тож, тим, хто не придбав квитки, я рекомендую зробити це якнайшвидше, адже на цю виставу з'їжджаються люди зі всієї України і не тільки. А поки що я дозволю собі похвалитися власним надбанням:

Пригоди у Царстві Науки

             Казка про мову

                Так споконвіку, як і кожна мова,
Вона була у Світлі, в Бога-Слова,
І ось про світло свідчити прийшла. 

(Тетяна Майданович)

Колись давним-давно, коли ще планета Земля була плоска і її тримали три могутні слони, на світі жила-поживала середньостатистична сім'я: мама, тато, брат і сестра. Жили вони в маленькій хатці поблизу озера. Імена батьків, на жаль, мені невідомі, зате я точно можу сказати, що дівчину звали Белла, а хлопчика - Едвард.

Одного прекрасного літнього вечора Белла сиділа в своїй кімнаті і бавилася ляльками барбі, коли раптово двері відчинилися і весь брудний, в болоті і мулі Едвард, крикнув:

-Мерщій за мною!

Белла кинула своїх ляльок на підлогу, де вони пролежали до самої ночі( аж поки не ожили і не повернулися на свої місця, всім ж відомо,що іграшки вночі живуть своїм життям) Діти бігом поспішали до озера, і, коли вони прибігли, то Белла радісно скрикнула, не повіривши своїм очам:

- Русалка? Це русалка? Така, про яку був той мультик?

- Ні, - тихим голосом відповіла підводна жителька, - В нашому підводному цартві немає телевізора. Так само як і Інтернету, вай-фаю і мобільних телефонів.

Русалка мала вигляд дуже схожий до тих, які усі діти собі уявляли, малюючи у свої уяві русалок: замість ніг в неї був розкішний червоний риб'ячий хвіст, який вона час від часу окунала у воду; шкіра її на сонці переливалась усіма кольорами веселки, а волосся було золотисте і блискуче. 

Діти стояли у захваті, роззявивши роти. Русалка продовжила монотонним голосом:

- Я приплила до вас, тому що знаю, що ти Едварде, цього року йдеш в 5 клас, а ти, Белла - у перший. І коротше кажучи, мені доручили відпровадити вас обох у Царство Науки, щоб оцінити ваш рівень знань і готовність до навчання. Адже якщо ви не будете вчитися саме зараз, то через багато років, коли в Україні ситуація з освітою стане доволі суперечливою, вам буде важче підготуватись до ЗНО. - Вона перевела погляд на дітей, які не розуміли, що від них хочуть. - Ох, вибачте, діти..я трішки забагато наговорила тут.

- А ви справді русалка? І можете взяти нас з собою в те царство Нуки? - З недовірою спитала Белла.

- Науки! Царство Науки, дурненька! - Скрикнув Едвард. (Хлопчик з самого народження відрізнявся емоційністю, коли його молодша сестра мала звичку все приймати з  одним і тим самим виразом обличчя) Але ви дійсно кажете правду? Не обманете?

Русалка стрибнула у воду, і виринувши прошепотіла:

- Стрибайте за мною, поки бачите мою тінь, потім буде пізно.

-Але ж ми не вміємо плавати! - Крикнув Едвард, який вже подумав, що це все розіграш чи наслідок тої трави, з якої мама ранку зварила чай. Але не встиг він подумати про це,як побачив, що Белла вже була огорнута водою. У хлопчика не стало вибору, і він закрив очі, стрибаючи у прохолодну, приємну воду.

Діти неслися на великій швидкості по якомусь тунелю, як у грі Need for speed, і задавалося, пройшло дуже багато часу перед тим,як вони відкрили очі і побачили перед собою всю красу Царства Науки. Я не буду вам описувати весь вигляд того величезного царства, адже знаю, що діти не люблять великих описів і мають добру фантазію, щоб уявити те царство самим. Єдине, що треба відмітити, так це величезний замок, з нескінченною кількістю сходинок, куди привела наших героїв русалка. На першій сходинці вона покинула Едварда і Беллу і більше ні разу не з'явилася у цій казці.

Белла стояла, мов вкопана і роздумувала над тим, якби було би прекрассно мати такий замок в зменшеному вигляді вдома, щоб помістити туди усіх ляльок. Від думок її відірвав дивний звук, схожий до котячого "мяу" на другому поверсі.

- Едвард, пішли. Я хочу побавитися з кіцьою!! - Заверещала мала.

Діт піднялися на 2 поверх і те, що вони побачили там залишило їм психологічну травму на все життя. У кімнаті з  величезним ліжком стилю бароко, перед каміном і з стаканом "соку" у лапі, їх зустрів величезний кіт.

 - Мурмяу, доброго здоров'ячка. А так розумію, що ви до мене за завданням, мурмяу?

Діти подивились один на одного (Едвард знову згадав про той чай) і знову на кота.

- Вибачте, пане Кіт.. - було почав Едвард.

- Джейкоб, мене звати Джейкоб. - урвав його хазяїн кімнати.

- Так, містере Джейкоб, звісно. - продовжив лопчик- За яким завданням?

- За таким. Хіба ви не знаєте, що не виберетеся звідси, аж поки не виконаєте 3 завдань? Від мене, від Джастіна і від Гаги.

Джейкоб облизав свою лапу і витягнув з кишені своїх штанів листочок. Потім він на хвилинку задумався, і підійшовши до вікна, зняв з себе футболку, після чого діти почули мявкання і гавкання під вікном.

Кіт відкрив листочок і прочитав:

- Завдання №1. Знайти зайве слово: сіяти, сміятися, жити, слово, ремонтував, гратиметься.

Зробив мудрий вираз обличчя кіт продовжив:

- На все у вас є 10 хвилин, інакше ви програли.

Белла хотіла було заплакати, але ніяк не змогла видусити з себе сльози і тому перевела погляд на Едварда, який вже було хотів щось відповісти та передумав.

"Треба було краще вчитися!" - подумав собі хлопчик. І тут його осінило, він відчув себе Ейнштейном,якому на голову впало яблуко:

- Вчитися! Вчитися! Точно! Зайвим буде слово "слово". Бо це єдиний іменник серед дієслів. - очі хлопчика загорілися від щастя. - Правда ж?

Джейкоб ліниво почесав себе за вухом і, відкривши якогось величезного довідника, почав там щось шукати.

 - Так, Едвард, ти правий! Це правильна відповідь. Тепер біжіть на 3 поверх, там вас вже очікує Джастін.

Діти мерщій вибігли з кімнати, а кіт влігся на ліжко і задумався над нелегкою воєю долею улюбленця всіх кішок.

Дійшовши до кімнати на 3 поверсі, діти постукали у двері. Ніхто не відповів, але з-за дверей було чути спів. Спів, був настільки жахливий, що Белла притиснулася поближче до Едварда і прошепотіла:

- Мені страшно..Може ми підемо звідси?

- Ти що не чуло, що казав нам Джйкоб? Якщо ми не виконаємо всіх умов, то залишимося тут назавжди. А мені треба завтра бути вдома, ми домовилися з грати в футбол з 66 школою!

Тут раптом шум за дверима притих і діти знову постукали. Деврі їм відкрив доволі великий як для свого виду, хом'ячок і потішним голосом сказав:

- А ви швидше прийшли, аніж я собі думав. Ну що ж,проходьте.

Кімната хом'ячка була трохи меншою,ніж Джекоба, але яскравістю своєю нічим не поступалася. Рожеві шпалери, плакати з героями мексиканських серіалів і великий напис на стіні "I love New York" поєднувалися з  поведінкою хом'ячка якнайкраще. Запросивши до своєї кімнати гостей, Джастін запропонував їм вазу з різноманітними солодощами, головним інгредієнтом яких була ваніль. Перелякані діти зразу відмовились, адже мама вчила їх ніколи не брати цукерок та іншого у незнайомих людей.

- Ви дасте нам завдання? - переляканим голосом спитав Едвард.

- Так-так, звичайно. Ось воно яке:

(слухаючи цей спів, діти ледве стримували сміх)

Ви маєте 5 слів від мене.

І мусите докупи поскладать

Слова, що як трава зелена

І як Божа благодать.

Так от вам ці слова співаю

І прошу вас, запам'ятать:

Ніч, вулиця, ліхтар...що ще там маю?

Ага! Аптека й світло, о їх п'ять.

Тому подумайте ви добре,

І прошу речення мені сказать,

Де ті слова разом ужитті

І де є сенс, прошу вказать.

Джастін поклонився і діти нехотя поплескали йому. Потім Едвард подивився у туманні очі сестри і зрозумів, що йому як завжди доведеться все робити самому. В той час, як збігав час, і Едвард ніяк не міг втулити слово "аптека" у речення, Белла раптом дещо загадала і вигукнула:

- Ой, Едвард, пам'ятаєш, як ми з мамою вчора гуляли?

- В мене лишилась одна хвилина, Белла. Не заважай, будь ласка! - хлопчик дуже переживав, що не встигне придумати речення і більше ніколи не зможе побачити своїх друзів, залишившись у тому царстві навіки.

- Ні, ну послухай, Едвард! Ми ж тоді йшли з мамою вночі по вулиці, і біля аптеки світило світло з ліхтаря, пам'ятаєш? Ти тоді не..

- Послухай! Я нічого не хочу згадувати! - хлопчик вже почав плакати і благальними очима подивився на сестру. - Ми ніколи не повернемося додому, до мами!

І тут раптово хом'ячок Джастін підійшов до дітей і поплескав у свої великі лапки.

- Браво! Дівчинко, ти виконала завдання!

-Як? Як це вона виконала? - здивувався Едвард.

- Вона склала речення з тими словами, які я вам сказав. От послухай: "Ми ж тоді йшли з мамою вночі по вулиці, і біля аптеки світило світло з ліхтаря"

Едвард радісно скрикнув і обняв сестру.

-А дійсно! Яка ж ти розумна, Белла!

Дівчинка не зрозуміла, що відбувається але втішилась від того, що брат перестав на неї кричати.

- Біжіть за останнім завданням на 4 поверх. Але давайте спішіть, бо кожна хвилин рахується.

Джастін вивів гостей за двері, і взявши щітку для волосся у руки, почав свою розспівку.

Діти піднялися в кімнату на 4 поверсі і здивувалися, побачивши, що двері навстіж відкриті і їх вже чекає на порозі корова. Знаєте, вгадати,що це корова дітям було дуже складно, адже на її голові красувався трикутної форми величезний капелюх, на очах були великі чорні окуляри, а копита були надзвичайно великі, як для простої корови.

- Добрий вечір, дітвора. - радісно привітала гостей корова. - Я Гага.

- Дуже приємно, міс Гага. - привіталися діти.

- Я так розумію, що часу у вас обмаль і ми не встигнемо подивитися альбоми з моїми дитячими фото, на жаль. Але ви мусите знати, що зазвичай я більш гостинна особа. - Гага відкрила свою округлу сумочку і витягла звідти аркуш паперу. - Так от, ваше завдання: знайти антоніми до слів: добро, смуток і правда.

Гага відвернулася від дітей і поринула у свої думки. Щось дивне займало її голову все життя і вона нарешті отримала змогу про це подумати.

Белла в той час підійшла до столу і поринула в розглядання різних речей, якими був засипаний стіл Гаги. Едвард знову пожлкувавши, що не дуже старанно вчився у школі, намагався згадати щось про антоніми. Це була якраз остання тему, яку вони вивчали в класі, тому трошки поидівши, хлопчик радісно сказав:

- Я знаю!

- Дійсно? - Гага відволіклаь від свого світу і уважно подивилась на хлопчика.

- Так! Добро -зло, смуток- щастя, првда-неправда.

- Хммм, дай подуматию Це невірно. - Гага переможно подивилася на Едварда. - До слова правда ти не підібрав антонім, адже "неправда" не може бути антонімом і я знаю,що ти це вчив у шуолі.

- Вчив, але.. - Едвард нахилив голову і льози покотилися по його щоках. - Тепер ми ніколи не поврнемося додому,так?

- Хто вам таке сказав? Я прямо зараз планувала запропонувати вам свій чемодан, щоб відіслати вас додому! - Гага здивовано подвилась на хлопчика.

- Але ж Джейкоб, він..

-Він обманув вас, щоб ви старанніше думали і щось зрозуміли. Так от: ви хоч щось зрозуміли за сьогодні?

Едвард задумався на хвилину і відповів:

-Я буду вчитися в школі краще тепер, щоб на натупний раз швидко все відповісти.

-Та не будеш ти вчитися краще, хіба що перші дні. - Гага сіла на крісло і зняла окуляри. - Але не забувай тепер, що все те, що ти таки вивчив може тобі дуже допомогти в житті.

Гага перевела погляд на Беллу.

-А ти чого навчилася, маленька?

- Я?...ну, я більше не буду бігти на озеро з Едвардом.

-І то правльно. - Гага підійшла до шафи і витягнула звідти величезний фіолетовий чемодан. - Ну що ж, ви готові відправитись додому?

-Так! - хором крикнули діти.

-Залізайте! І не задавайте питань.

діти швденько залізли у валізу і перед ти як закрити її, Гага нахлилася і прошепотіла:

- Брехня. Антонім до "правди" буде "брехня".

Уже через декілька хвилин Белла знову бавилася своїми ляльками, а Едвард сидів за столом і читав підручник. А через декілька років Едвард здав ЗНО на 200 балів і його показали по телевізору. Белла ж вийшла заміж на багатого чоловіка і побудувала великий дім, як той замок з Царства Науки.