Не забуваймо дякувати!

Інколи навіть для найсильнішої людини сказати слово "дякую", як і слово "вибач" вимагає гігантських зусиль. Коли ти стоїш на зупинці і з трамваю виходить жіночка, яка віддає тобі свій квиточок, чого вартує сказати "дякую"? Це дрібниця, але, повірте, людині буде дуже приємно.

Дякуючи своїй бабці за смачний обід, чи другу за якусь допомогу, ми тим самим даємо зрозуміти людям, що те, що вони зробили -справді необхідне і корисне.  Чому діткам часто кажуть щось на кшталт "скажи дякую тьоті" в магазині і т.д.? Мабуть, щоб закласти їм в підсвідомість якусь елементарну вихованість. Та не все можна навчити у дитинстві. Часом доросла людина веде себе гірше за дитину. Але і на тому дякуємо.


Дякую.Дякую.Дякую. Сьогодні це слово як ніколи часто чується в американських родинах. Жінки готують індичку, дістають з книжки з рецептами. Діти ходять по школах і вибачаються перед вчителями, перед один одним. Ввечері всіх очікує святкова вечеря: на початку дійства голова сім'ї зачитує молитву і дякує Господу за те, що вони сьогодні зібралися всією родиною за цим столом. На столі ж вирує свято, в підсвічниках з гарними візерунками горять свічки, по кімнаті ширяться смачні аромати..діти вже починають тягнути свої руки до їжі. "Schhh..." - почується від мами і діти знову стоять чемно і слухають бабусину молитву. 
На столі тільки чого немає: м'ясо на грилі, запечені овочі під якимось дивовижним соусом, картопляні палички, під десяток видів салатів, домашній хліб, домашнє вино якого там року, свинячі ковбаски, сирні кульки..та чого лишень немає! А по середині стола стоїть велика тарілка з найголовнішою традиційною стравою у цей день, індичкою. Посуд на столі також не буденний, цей сервіз дістався їхній бабці ще від якоїсь там прапра.. Усе найкраще на столі...Всі сідають і тато передає дорослим вино, діти ж починають ділити між собою індичку і вже заїкатися про солодке. Звучать веселі розмови, ніяких сварок, любов і мир, так сказати. Не забувають і дякувати один одному, просто так. Панує якась предивна атмосфера комфорту. Справа ж не у стравах, а  у якійсь магії, більше її хіба що на Різдво. Ввечері, коли всі гості порозходились, батьки з дітьми вляглися перед комином і дивляться телевізор. Все ніби як завжди, але щось таке вони відчувають: дорослі полегшення, діти -змученість, перебавились. Отак і засинають. Лише зранку треба прибирати, йти в школу,на роботу. Дякую за чудовий вечір. І тобі дякую. І тобі.
У нас в Україні не святкують день Подяки, не тому що невдячні, а так вже склалось. Та і взагалі, крім США і Канади, ніхто не святкує, це ж вигадав американський президент святкувати такий день. І це круто. Та не стільки нам потрібне якесь свято і зайві вихідні, скільки не забувати бути вдячним. За все, за існування, за дах над головою, за все, що гріє. Тому серед всього того бруду, що є навколо нас і в нас самих по самі вуха, давайте бути вдячними, інакше потонемо!