Про Львів

О, Львове -
місто для самотніх душ!
В тобі меланхолійно,
здається, скоро я вростусь.
Ти - вічна осінь,
У тобі мільйони струн,
Що тянуться з минулого відзвуком сотень лун.





 

По вуличках твоїх блукаються поети:
Шевченки і Франки двохтисячних років.
Один одному розповідають люди тут секрети,
Тихесенько, під шум отих вже звиклих тут дощів.
У гості зазирає час від часу сонце- 
Той вісник, що весну приносить нам в життя.
Та згодом ти відкриваєш двері жовтню
І відправляєш знову нас у сіре забуття.





О, Львове-
місто, що співає!
Де кожен раз мелодія нова
По твоїх нотах, по бруківці грає
І клавіші в моїй душі все зачіпа.
Ти- лавочки у парках вечорами,
Ти- ті світанки на Високому на випускний.
Усюди, де буденність вирує понад нами,-
На кожній вуличці, в кав'ярні, Львове мій. 
  









Ти заворожуєш серця художників і скрипалів.
Коли на Площі у кафешках грає джазз,
І у калюжах відображається весь Львів,
Так хочеться повірити у казку ще хоч раз.
У світлі ліхтарів купаються фонтани,
І Федоров задумано сидить,
Так ніби Львів говорить про щось з нами-
мовами вулиць і будинків тихо щось велить.




О, Львове-
 колиска краси!
Твої будівлі і трамваї-
Усе це неповторноим виглядом з вікна
Мій кожен ранок усмішкою починає.
Ти - завжди будеш лише мій,
В тобі багато моїх сліз пролито,
І усмішок і щастя й потаємних мрій,
А скільки тих дитячих надій було вбито.
Та ти завжди рятуєш 
ти ж мій дім,
За все, що серцю ти даруєш-
Кохаю Тебе, мій чарівний Львів!